Минулого тижня нарешті взяв інтерв’ю у тренера Вознесенського “Восходу” Руслана Дроздова щодо минулого сезону і планів на майбутнє. Що сказати. Особливої радості щодо виступу цього року тренер явно не відчуває. 2 місце у розіграшу кубка і чемпіонаті, коли була постійна невизначеність, чи почне команда виступати взагалі, чи закінчить хоч якось, – це зовсім не те, чого хотілося б керівництву клубу. Буквально за 4 дні до першої гри Кубка України у Кам’янці-Подільському команда перший раз в у році зібралася, тобто про предсезонні тренування можна вже не йшла взагалі. А наприкінці сезону перед останнім виїздом на Полтавщину із обойми гравців синхронно випали Волошин та Червоний старший. Та все ж, до кінця чемпіонату якось дотягнули. Що у підсумку? Друге місце є, спроби грати у більш швидкий та сучасний мотобол є, та це треба буде спробувати реалізовувати наступного року. І для цього поки що є усі підстави. Команді пообіцяли окремо 100 тис. грн. (~4 тис. $) на ремонт техніки і окремо на підготовку молодих гравців! Поки що це тільки плани, але тут Руслан сповнений оптимізму. Конкретних деталей оголошувати не буду, адже надто багато може піти не так, але це явно не пусті надії.
Щодо складу команду на наступний рік, то плани виглядають приблизно так. У Вознесенську розраховують на відновлення Вячеслава Лазаренко, без сумнівів ключового кравця, який закінчив сезон із травмою. Що за травма, казати не стану, а то, як сказав тренер, ще бити спеціально туди будуть. Ведеться робота щодо залучення одно-двох нових гравців, що мають повноцінно замінити Сергія Червоного. Про кого йде мова, можете спробувати вгадати самостійно у коментах. Окремо Дроздов відзначив Сергія Волошина, якого він неодмінно хотів би бачити на полі наступного року, якщо дозволить стан здоров’я. А також голкіперів “Восходу”, насамперед, Віталія Кібіша, які цього сезону нарешті закрили найпроблемнішу позицію на полу. Ну і закінчуючи тему гравців, варто згадати короткий виступ Віталія (так, так, я знаю що він не Віталій) П’янова навесні. Після першої гри на розіграшу Кубка, коли Віталій не дуже вдало відіграв у захисті, він перестав потрапляти у стартовий склад у подальших матчах. А, оскільки, у такому віці сидіти у запасі, виїжджаючи на поле лише на заміну, досвідченому П’янову не хотілося, то він вирішив піти із “Восходу”.
Спілкувалися ми із Русланом і про збірну, і про гравців, що раніше виступали за клуби із Донеччини, і про формат чемпіонату. Було цікаво, проте поки що, озвучувати подробиць не стану. Надто вже багато може піти не так. Одне відомо напевно: команда буде і боротися вона вже має не за друге місце.