Завершення чемпіонату

У неділю 30 вересня відбувся заключний матч ЧУ, у якому місцеве Поділля зазнало чергової поразки, не зумівши нічого протиставити Ниві, яка грала без Володимира Бойко. Ходосов та Жиденко провели на полі хвилин 15 на двох, усю роботу зробила молодь. Пузик забив потрібні йому 4 м’ячі і обійшов у гонці бомбардирів В’ячеслава Лазаренко. Якщо я не помиляюся, то це вперше Сергій стає найкращим бомбардиром ЧУ. По одному голу забивали Безносик і Віталій Бойко у Ниви. У господарів відзначилися по разу Мудрик та Янішен.
То ж підсумкова турнірна таблиця тепер виглядає так:

М Команда І В Н П РМ О
1. Нива (с. Вишняки) 8 6 1 1 29:9 19
2. Дружба (с.Мачухи) 8 4 2 2 23:13 14
3. Восход (Вознесенськ) 8 4 1 3 30:23 13
4. Колос (Нові Санжари) 8 2 3 3 18:20 9
5. Поділля-Мотор(м.К-П) 8 0 1 7 11:46 1

Найбільше м’ячів забивали:
Пузик Сергій (Нива) – 18
Лазаренко В’ячеслав (Восход) – 17
Таран Іван(Дружба) – 11
П’янов Віталій (Дружба) – 9
Янішен (Поділля-Мотор) – 9
Зимовець Валерій (Колос) – 7

Оскільки мотобольний сезон практично завершено, можна підвести деякі суб’єктивні підсумки.

Розчарування року – Вознесенський Восход.
Провівши неймовірні 3 гри у Кубку України і здобувши черговий трофей, команда провалила чемпіонат. Після розіграшу Кубка Вознесенська команда відправилась у Литву, де програла Бартуві із розгромним рахунком, а по місту поповзли чутки, що керівництво клубу не розрахувалося із гравцями у повній мірі. Після цього все пішло шкереберть. Восход провалив виїзд на Полтавщину, де програв Ниві і Колосу, позбувшись надій на чемпіонство. Залишив команду Олександр Павловський, і надалі гравці, що лишилися, стали вчитися грати без колишнього лідера.

Прогрес року – Янішен В’ячеслав.
Важко судити, не маючи на руках достовірних фактів, що сталося із Кшемінським, але цього року у домашніх матчах забивати голи у ворота суперників довелося замість нього Янішену і, подекуди, Мудрику, які помітно додали у ігровій компоненті. Коли дивишся на гру В’ячеслава, то чого екстраординарного помітити важко, проте працьовитість та зарядженість на результат на полі дають свою плоди. Шкода, що це аніскільки не допомогло Поділлю, і можна лише сподіватися, що зміна лідерів у команді найближчим часом відбуватися не буде, а існуючий склад буде награватися і надалі, здобуваючи дещо більше, ніж одна нічия у чемпіонаті.

Кращий польовий гравець – Лазаренко В’ячеслав
Якщо раніше якось важко було визначити найкращого гравця за підсумку сезону, то у рьому році і з цим проблем не було. Чудово провівши усі ігри у розіграшу КУ, В’ячеслав продовжив грати у чемпіонаті, не збавляючи обертів. Причому, якщо після виїзду у Литву місцеві гравці грали у не найкращому емоційному стані, то Лазаренко показував просто дива стабільності і емоціональної стійкості. Граючи у кожній грій з повною самовіддачею, у останньому матчі із Нивою В’ячеслав просто перевершив сам себе, відпрацьовуючи кожен епізод у відборі, не даючи починати розігрувати Пузику і Бойко старшому, та граючи у атаці сам, неначе від цього матчу залежить доля планети. Навіть м’ячі, що вилетіли за ворота, повертав голкіперу у найкоротший час, не даючи можливість гравцям Ниви перевести дух і якось заспокоїти гру. 6 м’ячів у КУ і 17 голів у ЧУ роблять Лазаренко кращим голеадором українського мотоболу. У а лідерські якості виказують зрілого гравця, який може брати гру на себе без оглядки на старших товаришів, як це було колись за часів виступу у Антрациті.

Кращий голкіпер – Роман Лук’янець?
Ось тут, як на мене, визначити кращого гравця, проблематично. За Ниву грають аж 3 голкіпера, В’ячеслав Мусієнко по приблизним підрахункам провів навіть більше ігрового часу на полі. Хороші голкіпери у Дружби, добре стоїть на воротар Білокінь у Колоса. І враховуючи відсутність перегляду відеозаписів усіх матчів, доводиться робити висновки за відгуками кого іншого.

Кращий Суддя – Олег Геращенко
Реалії мотоболу такі, що нейтральні судді запрошуються рідше, ніж “командні”. Можливо я щось прогавив, але із перших у цьому році судили Геращенко, Кулаков і Жук. Враховуючи скільки матчів відсудили Кулаков і Жук, вибір очевидний.

Тенденція року – зміна поколінь на маршу або молодь займає місце ветеранів.
Ще минулого року доводилося констатувати, що майже у всіх клубах на провідних ролях грають ветерани. У Восході це Волошин, Костюк і Павловський, у Ниві – Бойко Володимир, Жиденко і Ходосов, у Дружбі – Калінін і П’янов, у Колосі – Зімовець Олександр. Цього ж року абсолютно всюди на головних ролях вже грають більш молоді гравці. Так у Ниві, нарешті, Пузик почав грати “першим номером”, у Восході під кінець сезону одноосібним лідером став В’ячеслав Лазаренко, а гру Колоса і Дружби нині важко уявити без Валерія Зимовця і Івана Тарана відповідно. Єдиним виключенням, коли віковий гравець додав за останній рік, можна назвати гру Білоконя Валентина. Але це як раз притаманно воротарській позиції, коли наддосвідчені гравці грають дуже довго на високому рівні. Відразу можна згадати Ігоря Деменського. То ж виключення лише підтверджує правило. Лишилося тепер оце покоління зібрати у збірну, яка б мала достойне фінансування і могла себе показати на європейському рівні.

Залишити відповідь